Усі товаровиробники в Україні через ряд об’єктивних чинників зіткнулися сьогодні з нестачею кваліфікованих кадрів. Це стосується як робочих, так і інженерних професій. У цьому плані винятків немає. Та все таки є приклади, де кадрові проблеми розглядають як ключові і розв’язують їх системно та по-державницькому. Тому й успішні. Це можна сказати і про підприємства підприємствах концерну „Укрросметал” - флагмана українського компресоробудування і одного з лідерів енергетичного машинобудування, відомого далеко за межами нашої країни.  Досвідом роботи з цієї проблематики ділиться директор департаменту кадрової політики концерну Олександр Неселевський.

КОТА В МІШКУ НЕ КУПУЮТЬ

Підбирали на виході

До нинішньої системи підготовки та закріплення кадрів, про яку докладно говоритиму нижче, в концерні йшли кілька років.

Раніше ми брали списки студентів і учнів ПТУ та відбирали собі потенційних працівників з числа тих, хто вчився на останньому курсі, скажімо, на третьому - в ПТУ. Дивилися: муляри, слюсарі – брали 10-15 осіб на практику, забезпечували її серйозне проходження, дивилися на їхню підготовку, закріпляли наставників, а потім, коли ці юнаки і дівчата проходили вже на переддипломну практику, остаточно вирішували, кого запрошувати на роботу до концерну в першу чергу, кого можна брати, щоб довчити вже в себе. Сьогодні кількість, а не рідко – і якість випускників ПТУ, технікумів (і навіть вузів) не задовольняє наших потреб. Наприклад, у Полтаві лише одне ПТУ (№39) готує верстатників. Якщо раніше в групу набирали 25-30 учнів, сьогодні – до 20-ти, а Міністерство освіти дозволило формувати групу й з 12 учнів. Зрозуміло, якщо набирають 12 – випускають на 5-6 осіб менше, бо через різні причини частина молоді кидає навчання. І коли з тієї мізерної кількості, яка випускається, ми починаємо обирати кращих – створюється ще додатково голод на спеціалістів (або треба брати всіх незалежно від рівня підготовки). Та працівники низької кваліфікації, вчорашні нездібні чи безвідповідальні учні або студенти, хіба зможуть випускати конкурентоспроможну, високотехнологічну техніку?

В зв’язку з цим ми дійшли до висновку, що займатися відбором з третього курсу ПТУ чи останнього – вищих учбових закладів, які готують спеціалістів, бакалаврів, магістрів, вже не ефективно. З позаминулого року „поклали око” на майбутніх інженерно-технічних працівників ще третьокурсників, почали запрошувати їх на практику й звертати дуже велику увагу на цю молодь, якій ще два-три роки вчитися. А що стосується ПТУ і технікумів – там об’єктом нашої уваги стали вже першо- і другокурсники. Та виявилося, що й цього замало, бо багато вузів вимагає від першокурсників цільових направлень, тобто гарантій на роботу від майбутнього роботодавця. І ми почали давати юнакам та дівчатам, які приходять на перші курси до вузів, технікумів чи ПТУ, свої цільові направлення на навчання. Щороку підписуємо 80-120 таких документів.

Угода – життєвий дороговказ

Але нині – й цього не достатньо. Виникла потреба - так складається життя - профорієнтаційну роботу, котру мають вести школи, брати на власні рамена. Включили до планів відділів кадрів профорієнтаційну роботу з школярами, починаючи з 9-го класу і продовжуючи її в 10-му та 11-му. Раніше, коли нас просили, ми проводили для школярів екскурсії на підприємствах концерну, показували виробництво, та це було так, „для загального розвитку”, а нині робимо подібні відвідини „по-дорослому”. Кажемо молодим людям: ми вам можемо дати цільові направлення, можемо допомогти вчитися у вузі, технікумі чи ПТУ, якщо це на платній основі. З тими, хто приймає такі пропозиції, укладаємо договір, направляємо на навчання, слідкуємо, як вони навчаються як проходять цільову практику, починаючи з першого курсу, бо практика та проходить у нас. Ще з періоду навчання майбутні випускники знають, в який цех, в якій відділ, на яку посаду вони прийдуть, отримавши дипломи.

Аби ефективніше проводити дану роботу, уклали торік низку угод з благодійним фондом „Благовіст”, засновником якого є концерн „Укросметал”, зі школами Полтави і Сум, де знаходиться більшість структур концерну, визначили в цих містах базові середні навчальні заклади (в Сумах ця програма дуже добре пішла, в Полтаві - гірше). Уклали прямі договори з професійно-технічними училищами, з технікумами і, звичайно, з вищими учбовими закладами. В процесі всієї цієї роботи побачили: треба рухатися далі, нам потрібна загальна концепція підготовки кадрів для концерну. А для того, щоб вона працювала, слід створювати учбово-науково-виробничі комплекси.

Суть того, про що йдеться, така: ми допомагаємо жити школі, вона нам - відбирати дітей, ми допомагаємо ПТУ утримувати учбову базу, викладати нові технології - ПТУ допомагає нам, набираючи учнів на робочі спеціальності з урахуванням кількісних потреб концерну. Ми допомагаємо технікумам і вузам. Це різноманітна підтримка, починаючи від гуманітарної - через наші фонди „Благовіст” і „Благовіст” з добром і надією”, підтримуємо матеріально, заохочувально, аби отримати кращих випускників. Інвестиції в молоду людину – інвестиції не лише в інтересах концерну, це інвестиції і в інтересах держави, це реалізація нашої „укрросметалівської” політики корпоративної соціальної відповідальності.

Чекаємо підпису міністра

Сьогодні в Міносвіти лежить наказ, завізований керівниками наших підприємств, президентом концерну Г.Кириком, ректорами вузів, начальниками управлінь освіти Сумської і Полтавської областей, директорами ПТУ, про створення цільового комплексу для підготовки кадрів. Чекаємо, що він буде підписаний міністром. Це придасть нашій роботі ще один вимір - закріпить зв’язки, що встановилися „унизу”, так би мовити, на державницькому рівні.

Та мало підготувати кадри, треба створити такі умови, щоб молоді люди трималися в нас в першу чергу не через те, що зв’язані договорами укладеними ще з часів навчання, а тому, що задоволені тим, як складається їхня доля в концерні. Наскільки вдається добитися цього свідчить те, що серед молоді в нас плинність кадрів дуже низька.

Нині в нас на своєму першому робочому місці молода людина отримує не менше 1500 грн. Це не багато, але вище, ніж пропонувалося в цьому році в Харкові, Сумах, Полтаві. В наступному році плануємо збільшити цю цифру.

Якщо людина після технікуму прийшла до нас і хоче вчитися далі заочно, ми сплачуємо за її навчання у вищому учбовому закладі. Це в середньому 3,5 тисячі на рік.

Коли випускник вузу, а беремо кращих з кращих, хоче вчитися в аспірантурі, ми при укладанні договору зазначаємо, що сплачуватимемо за його навчання. А це не малі кошти.

На всіх підприємствах концерну організовано дотаційне повноцінне харчування. Обід з 3-4 блюд коштує для працівника лише 4-6 грн.

Забезпечуємо гуртожитком та перспективою придбання власного житла завдяки безвідсотковим кредитам працюючим і прийнятній вартості житла в будинках, які для своїх зводить концерн, бо має й будівельну організацію.

Закріпленню молоді сприяють не лише матеріальні, побутові умови, а й те, що ми не залишаємо тих, хто приходить, сам на сам з проблемами, які не рідко виникають у новачка на виробництві. Кожний з даної категорії працюючих має наставника, куратора – досвідчену людину аналогічної професії. Наставникам, до слова, за їхню роботу з молоддю доплачують близько по 100 грн. на місяць.

Середній вік працюючих у концерні на початку нинішнього десятиріччя становив 45-46 років, нині він знизився до 37 років. 37, погодьтеся, прекрасний вік коли і досвід, і сили знаходяться у злагоді й та гармонії. А звідси й результати.

Записав Олександр Макарський