Ціну, яку платимо за вибухи газово-повітряної суміші в копальнях, визначити неможливо. Щороку ці катастрофи під землею забирають життя багатьох десятків гірників, наносять величезні матеріальні збитки. Неприйнятною є і ціна негативного впливу шахтного метану на навколишнє середовище. Коли він потрапляє в атмосферу з вугільних шарів, то створює парниковий ефект у 21 раз потужніший, ніж вуглекислий газ. Внесок у розв’язання обох цих проблем прагне внести флагман компресорного машинобудування України – концерн „Укррометал”, котрий багато робить для вугільної галузі: компресори, в тому числі – пересувні підземні, азотно-мембранні станції для профілактики і гасіння пожеж у гірничих виробках, а починаючи з минулого року - і газоутилізаційні компресорні установки. Перші - вже почали працювати на шахтах ВАТ „Краснодонвугілля”. Офіційні експертизи засвідчили відповідність нового обладнання підвищеної небезпеки нормативним актам з охорони праці і промислової безпеки та вимогам санітарно-епідеміологічної служби. Разом з ВАТ по проектуванню будівництва підприємств вугільної промисловості „Південгіпрошахт” фахівці концерну розробляють проект використання ще чотирьох установок на шахті „Молодогвардійська”. Вилучений з–під землі метан забезпечуватиме роботу котельні підприємства. Цей комплекс заплановано запустити вже наприкінці поточного року. Газоутилізаційні установки, якщо знайдуться замовники, концерн готовий випускати в конструктивному рішенні, яке дозволяє використати тепло метану, що спалюється, для виробництва електроенергії. Установка може живити паро- електростанцію потужністю 1,5-2,0 мВт., зменшуючи споживання електроенергії від централізованих джерел постачання. На відміну від пересувних газотурбінних когенераційних електростанції виробництва „Мотор-Січі” такої ж потужності, котрим для роботи потрібна двадцятип’ятивідсоткова концентрація метану, у газоповітряній суміші, газоутилізаційні установки ”Укрросметалу” можуть працювати при концентрації метану в декілька разів нижчий без добавок природного газу чи дизельного пального. Зазначимо, що навіть у найпростішому варіанті, коли метан просто спалюється, установки, дегазуючи шахту, унеможливлюють вибухи метано-повітряної суміші і майже в 20 разів зменшують шкідливі викиди в атмосферу (порівняно з ситуацією, коли так ж кількість метану, котру вилучила установка, просочиться з надр у повітря). Це є внеском у виконання підписаного нашою країною Кіотського протоколу та відповідних державних програм. Але робота концерну „Укрросметал” та його партнерів по виробництву високоефективного обладнанням, про яке йдеться, під загрозою. Нещодавно в чиновницьких надрах народилася „геніальна” ідея, закупати в Німеччині старі газоутилізаційні установки, які випускаються там у вигляді газопоршневих когенераційних теплоелектростанцій потужністю 1,35 мВт. Мало того, під акомпанемент слів про необхідність підвищувати безпеку праці шахтарів (спробуй хтось заперечити таку необхідність!) шукаються шляхи завозу „беушної” техніки без обкладання податком на додану вартість та сплати мита. Якщо хтось назве такий підхід державницьким, хай пояснить, наскільки розумно розв’язуючи одну проблему, створювати низку інших. Звичайно, за кордоном можна придбати будь-що старе, і продадуть охоче (згадайте той автомобільний непотріб, що їздив по наших дорогах на початку 90-х та швидко-швидко перетворився на металобрухт). Та до ціни такої покупки слід приплюсувати вартість вбивчої політики по відношенню до вітчизняного виробника, запасних частин до ”беушок”, дизельного пального та природного газу, додатково необхідного для їхньої роботи, прокладки до станцій газовідводів від магістральних газопроводів. Варто подумати і про ті податки, котрі не сплатить вітчизняний виробник, посунутий з перспективного ринку, про скорочення через це робочих місць, зменшення надходжень до Пенсійного фонду, про те, звідки брати дотації вугільникам. Купувати стару зарубіжну техніку за проектом спритників має Державне підприємство „Центр альтернативних видів палива”. Та, може, краще спрямувати зусилля фахівців Центру не на сумнівну з усіх точок зору торговельну операцію, а на координацію і прискорення робіт вітчизняних промисловців і науковців по впровадженню своєї техніки? Про її доведення до найсучасніших вимог з точки зору енергозбереження, екології, безпеки, враховуючи до того й те, що Україна має одні з найбільших у світі поклади метану в вугільних родовищах, а ціни на „блакитне паливо” круто йдуть вгору (про це йшлося і на нещодавніх переговорах Ю.Тимошенко з В.Путіним). А з підходами, аналогічними тому, про якій розповів, може статися, що матимемо Міністерство промислової політики, а от самої промисловості - не матимемо.

Олександр Макарський для „Урядового кур’єра” .